Перші згадки про боротьбу із туберкульозом у нашому краї датовані 1921 роком, коли Закарпаття входило до складу Чехословаччини. Тоді Червоним Хрестом відкрито 12 диспансерів, які утримувалися за рахунок добровільних пожертв, зібраних «Лігою президента Масарика». Лікування хворих на туберкульоз було платним.

У 1922 році в м.Ужгороді хворі на туберкульоз розміщувалися у терапевтичних відділеннях. Санаторне лікування дорослих було платним і можливе лише у Високих Татрах.

У 1930-1935 роках в області існувало 5 тубкабінетів, але їхня робота була малоефективною. Статистичні дані цього періоду свідчать, що померлих від туберкульозу було більше ніж вперше захворілих. Розпад Чехословакії та перехід Закарпаття до Угорщини ще більше погіршили ситуацію з туберкульозу. Збільшилася кількість хворих, зросла смертність від туберкульозу. До 1945 року в області було всього лише 3 лікарів–фтизіатрів.

І лише у 1946 році покладено початок створенню обласного протитуберкульозного закладу та служби.

У 1960 році розпочато будівництво лабораторного корпусу, де проводилися дослідження мокроти методом посіву для хворих на туберкульоз багатьох районів. 12.09.1962 року відповідно до наказу  Закарпатського облздороввідділу  від 10.09.1962р. №270 у зв’язку із введенням в експлуатацію новозбудованого корпусу обласного протитуберкульозного диспансеру всіх стаціонарних пацієнтів туберкульозного та торакального відділень переведено до облтубдиспансеру внаслідок ліквідації  відділень у складі обласної лікарні.

Із 1 листопада 1962 року на базі обласного протитуберкульозного диспансеру в м.Ужгороді організовано центр хірургічного лікування легеневих форм туберкульозу на 30 ліжок (рішення 052с від 28.09.1962р.). Надалі у закладі здійснювалася постійна робота над оновлення матеріально-технічної бази та удосконалення надання медичної допомоги хворим на туберкульоз.

А у 1985 році введено в експлуатацію поліклінічний корпус із стаціонаром.

У 2001 році створено Обласне територіальне медичне об’єднання «Фтизіатрія» на базі обласного протитуберкульозного диспансеру, Жорнавської туберкульозної лікарні та кістково-суглобового санаторію с.Довге.

Із 1 січня 2010 року закладу надано статус клінічного, оскільки він є базою ДВНЗ «Ужгородський національний університет» для підготовки та перепідготовки лікарів, підвищення кваліфікації фахівців, здійснення науково-дослідної роботи і впровадженням її результатів в практичну діяльність.

Із 01.01.2012 року до закладу у якості 8-го терапевтичного відділення приєднано протитуберкульозне відділення Свалявської районної лікарні, а із 01.06.2017 року – Тячівський районний протитуберкульозний диспансер в якості 9-го терапевтичного відділення в с.Нижня Апша.

Із 1 грудня 2018 року у закладі розпочато роботу пульмонологічних ліжок для надання пульмонологічної допомоги мешканцям області.

Наприкінці 2019 року ОКТМО „Фтизіатрія” автономізоване та трансформоване у КНП “Обласний клінічний фтизіопульмонологічний лікувально-діагностичний центр” Закарпатської обласної ради, коротка назва  – КНП ” Центр легеневих хвороб” ЗОР.

На сьогодні маємо прекрасний заклад, який постійно вдосконалюється та розвивається матеріально-технічно, оновлюється сучасним медичним обладнанням, нарощує кадровий потенціал.  Заклад має потужну діагностичну та лікувальну базу, стаціонарні відділення для лікування пацієнтів пульмонолоігчного та туберкульозного профілю, хірургічно-торакальне відділення, де виконуються складні операції, надсучасну бактеріологічну лабораторію, що є однією із кращих в Україні, потужну ендоскопічну, рентгенологічну службу, та інші параклінічні підрозділи.

Але самі стіни закладу, обладнання, матеріальна база ніщо без медичних працівників, кваліфікованих спеціалістів, якими ми можемо гордитися, яких знають та поважають  не лише в області але і за її межами.

Варто згадати і тих лікарів, які зробили значний внесок у розбудову нашого закладу, фтизіатричної служби області, та на сьогоднішній день, знаходячись на заслуженому відпочинку та надалі вболівають за нас та наш заклад. Серед них: Андреянова С.В., Немеш А.В., Шимко Е.П., Попович А.О., Штенрберг І.Я., Суремко М.М., Сопко І.Й. та інші.